Кожне місто має свій особливий портал. В Олександрії це залізничний вокзал.

Якщо уявити це місце на початку ХХ століття, то замість сучасної будівлі постане ошатна споруда тогочасної архітектури, навколо – паровози, валізи й люди, які вирушають у далекі подорожі. Саме таким побачили вокзал перші пасажири після відкриття залізничної станції «Олександрія-Херсонська» у 1901 році.

Залізниця змінила місто: наблизила його до інших регіонів, пожвавила торгівлю та дала потужний поштовх для розвитку краю. Відтоді головна споруда станції пережила два масштабні перетворення. Перша будівля була зруйнована у грудні 1943 року під час боїв за Олександрію. У повоєнний період тут звели новий вокзал, який демонтували на початку 2000-х років задля повної модернізації. Сучасна будівля із дзеркальними скляними фасадами, відкрита в 2003 році, стала вже третьою в історії станції. До нашого часу збереглися унікальні світлини, що свідчать про всі ці історичні перевтілення.

Вокзал – це не лише історія про будівлі та потяги. Це місце зустрічі з рідним містом або прощання з близькими, точка, де для когось починалося нове життя або відкривалися нові дороги в майбутнє.

Пам’ятає привокзальна площа й відомих історичних постатей. Чого варта лише оповідь, пов’язана з отаманом Никифором Григор’євим! Саме Олександрія стала головним центром його антибільшовицького повстання, а залізниця дала можливість швидко переміщувати військо й успішно захоплювати нові міста. Як наслідок, у травні 1919 року Григор’єв проголосив себе Головним отаманом повстанських військ Херсонщини, Таврії і Катеринославщини, а Олександрію – столицею Вільної України.